Голос

У той день у Саші не було жодних передчуттів. Звичайний ранок. А потім прогримів вибух. Відтоді вона більше не може спускатися в метро й перебувати в натовпі. Страх накриває раптово, душить, змушує серце битися на межі. Напад триває хвилину, пів години, годину. Ліки приглушують деякі симптоми, але з острахом доведеться боротися самій. Або варто все ж розповісти комусь про свої почуття? Поїздка до Калінінграда до бабусі — це шанс повернутися до нормального життя, адже там ніхто не знає, що сталося, і можна не боятися косих поглядів та незручної мовчанки. Як звільнитися від страху? Де знайти опору й сили жити далі?..