Блискавками, відблисками, поривами полум’я — чи то язичок свічки, відбитий світло, чи то чорнувато-бордовий зів пожарища — спалахує роман — «Голем».
Він починається словами «лунне світло», досягає кульмінації в главі «Місяць» і завершується описом таємничого Гермафродита із заячими вухами — того самого, який, згідно з китайськими повір’ями, товче на Місяці еліксир безсмертя. А весь простір оповіді, залитий цим двозначним місячним сяйвом, то й діло спалахує іскрами різної сили та забарвлення; потроху розгоряючись, зрештою вони зливаються в жертовне багаття, що спалює примарну земну сутність героїв роману й переносить їх у нетлінний світ інобуття.