Помста одержимих не знає меж!
За зламану дерев’яшку з набалдашником і наконечником мене засудили до року виправних робіт на благо буйного мага. І не важливо, що він живе в найгіршому районі й страждає від найжахливіших недуг. Якщо законом заборонено зв’язуватися з ним, а сперечатися небезпечно навіть суду, краще без зайвих слів віддати, що він просить…
Але всупереч чужим планам у мене є свої грандіозні, вільнолюбні й чисто гном’ячі. Тож монстри маєтку — не перешкода, шпигунські інтриги — не привід відступати, люблячий голова контролю — не завада: відсунути його туди, куди треба. А що до виснаженого й жовтоокого майстра-зброяря-мага… Вигодуємо, відмиємо, вразимо новою справою, а може, й собою.
Невже лишати нещасного без догляду?