«Батьки й діти»… Думаєте, це проблема? «Бабусі й онуки» — ось справжня проблема! Чи можна виховати дитину, якщо поруч є люблячі бабуся й дідусь? Смішна й драматична повість Євгена Дубровіна дає доволі своєрідний рецепт…
Від виконавця:
Книги воронезького письменника Євгена Дубровіна зараз незаслужено забуті. А я пам’ятаю, як їх зачитували й зачитували: «Глупа казка» була улюбленою книжкою мого старшого брата. Так було завжди — смішно, і нерідко сумно, особливо «В очікуванні кози»… Євген Дубровін не дарма працював головним редактором «Крокодила» — він розумівся на гуморі.
Сьогодні «Казка» спершу нагадала «Похороніть мене за плінтусом», але ніби написану Едуардом Успенським. Причому ще до «Простоквашино», у часи, коли найактуальнішою новинкою автопрому був «Москвич-412». Але згодом характер оповіді змінився, і зовсім інший голос заговорив про важливі речі, й часто зовсім не смішні.
Звісно, завжди приємно дізнаватися описані місця — у «Барському»-«Графському» заповіднику минули й мої піонерські роки, бачив тоді і бобрів, і кабанів (частина цих лісів загинула в пожежах цього літа)… І запах синтетичного каучуку з заводу й досі накриває весь Лівий Берег… Мда. Але приємно, що книжка й досі жива, і я сподіваюся, що нові та старі покоління ще посміються й замисляться над пригодами її героїв. Сподіваюся…