Історії мандрів, історії щоденності — просто історії. Погляд збоку або прискіпливий і довгий, але завжди — проникливий і точний. Прості й вражаючі людські сюжети, які ми інколи примудряємося звично не помічати. У прозі Діни Рубіної всяке життя сповнене фарб, музики й чіткої пульсації справжності; кожне спогад оживає й дихає; кожна історія назавжди лишається з читачем.
«Там нагорі — за моїм відомством — завжди дбали про те, щоб я розуміла сенс копійки. А оскільки від природи я — мотаюсь, то для такого розуміння мене доводилося тяжко вчити. Думаю, вигадування примусових робіт входило в обов’язки мого ангела-охоронця. Це він виписував наряди. Збираючись у те чи інше підприємство, я завжди передчуваю, як дивитимуться на справу там, угорі: потреплють поблажливо по загривку або, як казала моя бабуся, “вломлять по самі помідори”… І нікуди подітися — я зобов’язана сповна сплатити за відомістю, спущеною мені згори, навіть якщо мені й не зрозуміло, за що я плачу». Д. Рубіна