— О боги! Я застрягла! Ай, допоможи! — підвищую голос, додаючи в нього паніки й майже сльози.
Мені ж медаль покладена! Ви взагалі пробували ефектно й сексуально застрягти в стовбурі дерева, яке блискавкою розкололо?
А я от примудрилася — та ще як!
— Юро, ти де?! — уже по-справжньому починаю психувати: хлопець досі не кинувся витягати мене з цього кошмару.
Чим він там узагалі зайнятий?!
Не витримавши невідомості, вигинаюсь усім тілом і намагаюся зазирнути назад. Картинка відкривається знизу вгору.
Поруч — кросівки Юрки, тож ця скотина принаймні не звалила й не лишила мене одну в лісі.
Піднімаю погляд вище.
А цей тип просто стоїть поряд і з кимось захоплено переписується — судячи з того, як швидко стукає по екрану й як нахабно ухиляється краєчком рота.
Ну й Удав! Уся моя роль нещасної принцеси, яка потрапила в біду, злітає в ту ж секунду.
— Буров, ти там не офігів?! Тягнути мене не збираєшся? — гарчу на ідіота й смикаю попкою в повітрі.