Широко відома історична подія — повстання рабів під проводом Спартака в романі Артура Кестлера — звучить зовсім інакше, незвично. Довгі чотири роки, вивчаючи історичні матеріали, він аналізував і намагався збагнути, як ватагі із семидесяти циркових бійців вдалося за лічені місяці вирости в справжню армію та оволодіти половиною Італії. Спартак не зробив вирішального кроку — він утримався від чистки зрадників-кельтів, не розіп’яв їх і не встановив безжальну тиранію. Саме цим він прирік свою революцію на поразку — такий висновок автора. Можна приймати чи відкидати таке прочитання давно минулих подій, але не можна не визнати оригінальність і свіжість авторського сприйняття історії.