Якби Адольф Гітлер був здатний мислити раціонально, він не наважився б розпочати війну проти Радянського Союзу — війну, яку нацистська Німеччина за жодних обставин не могла виграти.
Але Гітлер уявив себе всемогутнім і всемогутнім. Він сам повірив у власну велич і безпомилковість. І він від самого порогу відкидав будь-які сумніви та заперечення. Його промови набули месійського характеру.
Покірливість армії чиновників, солодкі лестощі пропаганди лише зміцнили впевненість фюрера в тому, що доля Німеччини в його руках і що перемогу здатний здобути лише він.
Він вважав себе обраним провидінням, щоб вести країну й світ. І ще він мріяв знищити Росію та росіян, яких ненавидів і боявся. Тому не увінчалися успіхом спроби німецьких дипломатів, які розуміли міць СРСР, уникнути війни — «змова послів»… Про це книга Л. Млечина «Гітлер проти Сталіна».