Генерал Бот

Із небес почали падати вогняні брили, наче гарматні ядра, завдаючи непоправної шкоди всьому ландшафту навколо. Земля здригалася від ударів вогняних магів.

Бідні воїни-скелети розліталися на частини й намагалися знову зібратися докупи. Де-не-де виставлені магічні щити личів чаклунів ворожої сторони починали сипатися, мов битe скло, під ударами підступного ворога. Темний володар віддавав накази своїм вірним воїнам, відправляючи їх, можливо, в останній бій.

І посеред усього цього неподобства знаходилася дача одного гравця. Того, кому «пощастило» купити ділянку. Із добротним двоповерховим котеджем, затишним садом та городом, маленьким озером, повним риби, квітковими галявинами й багатими на ягоди насадженнями — у ігрової адміністрації підозріло дешево. І нічого страшного, що всюди блукали зомбі та скелети. І поруч стояв замок із жахливою аурою. Вони поводилися так, ніби хороші чемні сусіди. І не звертали на гравця жодної уваги.

Аж тут прийшли ці — обладнані в залізо світлі лицарі «ордена Зорі», і розодягнені в білі ряси, вишиті золотом, маги та служителі Світлоликого. Гравці та НПС високих рівнів від 90 і вище. І влаштували тут геноцид нечисті.