Перед читачем — три взаємопроникні біографії: ідея гена, людське суспільство в ході її розробки та родина автора, в яку ця ідея проникла разом із багажем спадкової психічної хвороби. На сторінках цієї епохальної книги концепція гена народжується з туманних здогадів Аристотеля про інформаційну природу спадковості та уявлень Парацельса про гомункулів; вплітається в образи людей, які створювали генетику в XIX–XX століттях; втягнута в євгенічні проєкти й еволюціонує в технології редагування геномів. Спостерігаючи вплив генів на клітинні й людські долі як учений і лікар, чия власна родина переслідується спадковим недугом, Мукерджи пронизує наукову історію драмами людей із генетичними хворобами та окреслює етичні виклики, з якими ми зіткнулися, навчившись “читати” й “писати” мовою ДНК.