Доля не надто прихильна до Доротки Павляковської. Мама її померла під час пологів, а татусь, обдарувавши доньку своїм прізвищем, вважав батьківський обов'язок виконаним і більше рідним дитятком не цікавився. Так що виховували Доротку тітоньки, причому цілих три, і всі — справжні гарпії. Стежили за кожним кроком, відбирали кожен зароблений злотий, тримали дівчину на побігеньках — тільки й чулося: подай-принеси. Загалом, вылитий — сучасна Попелюшка. Добре хоч, характер у Доротки був незлобивий.
Але часом туга долала: що ж це за життя таке? І тут раптом лист із Америки: якась Ванда Паркер, хрещена мати Дороткиної матусі й нібито мільйонерша, проживши півстоліття в Штатах, надумала повернутися на батьківщину. А рідних у неї в Польщі немає, єдині близькі люди — Доротка з тітоньками. Зрозуміло, гарпії візиту старої не зраділи, до того ж та виявилася з примхами. Одна слабка втіха — мільйонерша одразу ж по приїзді склала заповіт, відписавши їм свої багатства. Щоправда, бабуся в доброму здоров'ї, але… І тут раптом… ледве склавши заповіт, стара вмирає. Причому, як дуже скоро з'ясувалося, не своєю смертю. Як ви думаєте, яке перше запитання слідства в таких випадках? Правильно: кому це вигідно? Загалом, «підозрюються всі».