Гамлет і Дон Кіхот. Де тонко, там і рветься

«Ми сказали, що нам видалося знаменним одночасну появу “Дон Кіхота” й “Гамлета”. Нам здалося, що в цих двох типах втілені дві корінні, протилежні особливості людської природи — обидва кінці тієї осі, на якій вона обертається. Нам здалося, що всі люди належать більшою чи меншою мірою до одного з цих двох типів; що майже кожен із нас збивається або в Дон Кіхота, або в Гамлета. Правда, в наш час Гамлетів стало значно більше, ніж Дон Кіхотів; але й Дон Кіхоти не перевелися.

Пояснимо.

Усі люди живуть — свідомо або несвідомо — завдяки своєму принципу, своєму ідеалу, тобто завдяки тому, що вони шанують за правду, красу, добро. Багато хто отримує свій ідеал уже цілком готовим, у певних, історично сформованих формах…»