Гадюка

«Коли з’являлася Ольга В’ячеславівна, у ситцевому халаті, не розчесана й похмура, — на кухні всі затихали; тільки примуси, хазяйновито прочищені, повні гасу й прихованої люті, шипіли. Від Ольги В’ячеславівни ніби йшла якась небезпека. Один із мешканців сказав про неї:

— Бувають такі стерва з курком на взводі… Від них подалі, голубчики…

Із кухлем та зубною щіткою, підперезана пухнастим рушником, Ольга В’ячеславівна підходила до раковини й милася, обдаючи з-під крана темноволосу, коротко стрижену голову. Коли на кухні бували лише жінки, вона спускала до поясу халат і мила плечі — груди, що ще тільки-но сформувалися, як у підлітка, з коричневими сосками. Ставши на табуретку, вона мила свої гарні й сильні ноги. Тоді можна було побачити на стегні в неї довгий поперечний рубець; на спині, вище лопатки, рожеве блискуче заглиблення — вихідний слід кулі; на правій руці біля плеча — невелике синювате татуювання. Тіло в неї було струнке, засмагле, золотистого відтінку».