«Коли я сідаю писати книгу, — зізнавався Оруелл, — я не кажу собі: “Хочу створити твір мистецтва”. Я пишу її тому, що є якась брехня, яку я мушу викрити, якийсь факт, на який треба звернути увагу…» Саме так були написані чотири автобіографічні повісті Оруелла, що склали цю книгу.
«Добре, добре ми резвилися» — про дитинство й навчання в школі Св. Киприана; Оруелл говорив, що він «переніс у фантастичний “Лондон 1984” звуки, запахи й кольори свого шкільного дитинства», а «страждання учнів в англійських школах — це аналогія безпорадності людини перед тоталітарною владою». «Сумна, сумна в Парижі та Лондоні» — про виворот життя на задвірках блискучого Парижа, де він працював мийником посуду в готелі, і про світ лондонських бродяг і жебраків, серед яких Оруелл прожив три роки, ночуючи під мостами й у притулках для бездомних… «Дорога на Уиган-Пірс» — про північ Англії, одночасно поетичний і індустріальний край, і про тяготи життя шахтарів, робітничого класу, «принижених і ображених», до страждань яких письменник-соціаліст не міг залишитися байдужим.
Нарешті, «Пам’яті Каталонії» — мабуть, один із найпекельніших і найчесніших його текстів, — про громадянську війну в Іспанії, куди Оруелл поїхав воювати ополченцем.