Я не буду ходити навколо та кругами — скажу прямо, хоч і звучить трохи криво. Я, Кролик, і мій друг бобер потрапили в майбутнє! І знаєш, як ми туди потрапили? Ми залізли в шафу, яка виявилася машиною часу. І стали мотатися по цьому самому часу, аж поки шафа не зламалася! Отак влипли, отак влипли. Так, так! Уявляєш? Оце таке початок. Мені навіть мурашки по шерсті біжать, як я це згадую. Бобер одразу мені сказав: — Усе, Кролик, через тебе! Але він був не правий. У всьому винна білка Фукла — це вона нас у шафу затягнула, і все через неї! А нам довелося познайомитися з космічними загарбниками й перемогти зелених слизунів! Ха! (Секрет: якщо взяти інопланетного слизня й притиснути до стіни — він прилипне.)