Я з Гріффіном колись листувалися й були близькими, але з часом наші листи зійшли нанівець.
Боже, як він мені подобався! Одного дня я натрапила на його останнє послання й, несподівано для себе, вирішила написати знову.
Наші «дорослі» листи майже одразу перестали бути просто дружніми: від легеньких піддражнювань ми швидко перейшли до відвертих натяків. От тільки адресами й фотографіями ми так і не обмінялися.
«Нехай так і буде», — вирішила я, таємно спостерігаючи за ним, як остання ідіотка. Нічого собі, він і справді став рок-зіркою! Поруч із таким чоловіком мені, мабуть, не місце.
Але, схоже, він упевнений у протилежному. І, здається, він теж стежить за мною…