Коли ця книга вийшла в світ, критики одностайно відзначали, що в ній проявилися класичні традиції французької літератури ХХ століття, й порівнювали її з романами Роже Нім’є та Франсуа Нурисьє.
Герой Бегбедера радикально змінився: перед читачем — не персонаж медіапростору, а звичайна людина зі своєю власною історією життя. Головний герой роману, постійний відвідувач нічних клубів, який живе у світі, далеких від реальності, раптом стикається з нею віч-на-віч. У основі книги — реальна історія з життя автора: за вживання кокаїну в громадському місці Фредерік Бегбедер, на той час уже відомий письменник, був затриманий поліцейськими та відправлений до в’язниці. Опинившись у брудній тісній камері, він впадає у відчай. І раптом, ніби випливаючи з глибин пам’яті, перед ним постають спогади дитинства й юності: темні стіни наче розсуваються й на якийсь час зникають, а на їхньому місці одна за одною з’являються картини минулого, епізоди з історії його родини.
Книга «Французький роман» викликала бурхливу дискусію у французькій пресі. Незаперечні літературні переваги цього твору були відзначені престижною премією Ренодо за 2009 рік.