Прапор батьківщини

Блискучий учений Том Рок — винахідник «фульгуратора», зброї найбільшої потужності. Озлоблений невдачами, Рок продає фульгуратор ватажкові банди негідників і шахраїв з усього світу… і сам стає його бранцем.

Примітка:

Буквальний переклад назви роману — «Лицем до прапора».

У романі відображено відкриття наприкінці 80-х років ХІХ століття нових вибухових речовин і вдосконалення балістики та артилерійської справи. Образ божевільного винахідника Тома Рока був навіяний реальною гучною судовою справою відомого французького хіміка Ежена Тюрпена — винахідника тринітрофенолу; у Франції та Росії його називали мелінітом, у США — пікриновою кислотою, а в Японії — шимозою. Тюрпен запропонував споряджати ним артилерійські снаряди. Однак уряд Франції в 1885 році відмовився видати патент винахідникові або купити в нього його винахід, а згодом звинуватив у розголошенні державної таємниці й продажу технічних новинок за кордон.

У одних джерелах зазначено, що роман було написано не пізніше 1893 року, в інших — що його написано в 1894–95 роках за чотири з половиною місяці.

Перша публікація роману — у журналі Етцеля «Magasin d’Éducation et de Récréation» з 1 січня по 15 червня 1896 року. Перше книжкове видання побачило світ 16 липня 1896 року, його ілюстрував Леон Бенетт.

Цей роман разом із романом «Кловіс Дарденґтор» увійшов до складу тридцять другого «подвійного» тому «Незвичайних подорожей», який вийшов 30 листопада 1896 року. Роман «Прапор вітчизни» містив 42 ілюстрації Леона Бенетта і 6 кольорових вкладок.

Восени 1896 року Ежен Тюрпен порушив судову справу, побачивши в романі образливі натяки на себе, хоча, за загальною думкою, жодних натяків і тим більше прямих вказівок там не було. Захисником Верна в цій справі був Раймон Пуанкаре, майбутній президент Франції. До кінця листопада розгляд завершився на користь Жуля Верна й його видавця — «за відсутністю доказів». Проте деякі джерела стверджують, що в листуванні автора роману з його братом Полем містяться достатньо докладні міркування про Тюрпена як про прообраз Тома Рока. Але існує також версія, за якою прообразом Рока був винахідник динаміту Альфред Нобель, який не раз висловлював жаль про те, що подарував світові таку руйнівну силу.

Перший російський переклад роману був надрукований у 1896 році в журналі «Вокруг света» під назвою «Родное знамя» («Рідний прапор»), і в тому ж році він вийшов окремою книгою в видавництві І. Д. Ситіна. Інший переклад під тією ж назвою було включено до повного зібрання творів Жуля Верна в виданні П. П. Сойкіна. Далі російською мовою він не видавався аж до виходу 12-томного зібрання творів наприкінці 1950-х років.

Зброя Тома Рока («фульгуратор»), описана в романі, зображена як саморушний снаряд, начинений вибуховою речовиною; він оснащений рідким детонатором і запускається з пускової установки. Снаряд вибухає або безпосередньо під час удару об ціль, або в районі цілі. Фактично, в романі описано прототип бойової ракети. Винахідник каже, що діаметр вибуху становить кілька кілометрів — тож можна стверджувати, що певною мірою була передбачена атомна бомба.