Вольтер не був революціонером, однак його розум і талант змушували його безпомилково знаходити «болючі точки» суспільства.
Його історії, створені в другій половині XVIII століття, і нині читаються багато в чому так, ніби були написані вчора.
Герої повістей Вольтера з’являються «ззовні», і свіжість їхнього сприйняття особливо підкреслює непривабливість реальності.
У цій реальності жерці ополчаються на Задіга за те, що той відмовляє вдов спалювати себе на трупах своїх чоловіків. Простодушний не розуміє, чому для шлюбу з коханою людиною потрібна згода римського папи, що живе в іншій країні й говорить чужою мовою, і чому вчинки релігійного народу так розходяться з написаним у Біблії. Гіганта Мікромегаса просять не турбуватися знищенням Землі, бо люди самі з цим справляються, а оптиміст Кандид стикається з жорстокістю та насильством як природним станом світу.
Вольтер не був революціонером, однак його розум і талант змушували його безпомилково знаходити «болючі точки» суспільства. Його історії, створені в другій половині XVIII століття, і нині читаються багато в чому так, ніби були написані вчора.