Людвіг Вітгенштейн — британський філософ австрійського походження, один із найоригінальніших мислителів європейської філософії ХХ століття, творець теорії побудови штучної «ідеальної» мови, що ґрунтується на мові математичної логіки. «Своїм твором я не прагнув позбавити інших зусиль думки. Мені хотілося іншого: спонукати кого-небудь, якщо це можливо, до самостійного мислення», — так точно, ємко й просто сформулював своє кредо вчений Людвіг Вітгенштейн у передмові до «Філософських досліджень» — праці, яка мала величезний вплив як на аналітичну філософію, так і на філософію постмодернізму.
У ній він намагається розвинути ідеї, викладені ним у «Логіко-філософському трактаті», і знову обирає об’єктом свого вивчення мову — звичайну мову повсякденного спілкування. Описуючи різні стратегії «мовної гри», якою всі ми, свідомо чи ні, користуємося, намагаючись у чомусь переконати співрозмовника, вплинути на нього, досягти певної мети або просто висловити свої думки й почуття, він аналізує цю гру й намагається збагнути її логіку. Але, парадоксальний у багатьох своїх твердженнях, Вітгенштейн і тут залишається вірним собі. Адже якщо, за Вітгенштейном, критерій значення — завжди й лише логіка, то в чому значення мови, зважаючи на те, що більшість того, що говорить людина, тією чи іншою мірою суперечить законам логіки?