Базарник-мегаполітик підступає, я не встигаю отямитися, як він бере мене на руки, несе й кидає на ліжко. Нависає наді мною:
— Ти нікуди не підеш, тепер ти моя дружина. І я візьму тебе прямо зараз.
Я розумію: перший раз, ти боїшся...
— Не переживай, я буду обережним.
Не знаю, навіщо я слухаю цей бред.
— У нас фіктивний шлюб, — хочу прокричати, але виходить півшепотом.
— Я передумав. Шлюб справжній.
— Що значить — передумав? — питаю, а рука Артура тим часом розорює мій халат.