— Хто вона?
— Вдова вашого батька й єдина спадкоємиця.
Чоловік люто відкидає якісь папери. Від страху ноги ніби вростають у підлогу. Я притискаю до грудей дитину, що кричить, і безпорадно розкриваю губи, не в змозі вимовити ні слова…
— Єдина? — він повільно підходить і нахиляється до мого обличчя, обдаючи щоку гарячим диханням. — Я зітру тебе в порох, спадкоємице… Запам’ятай це.