— Моє дочці потрібна мати, — холодно каже він.
— У якому сенсі?
— Фіктивна, — неохоче пояснює. — На кілька місяців, доки тривають судові розбирательства з моєю дружиною.
— Але це ж жорстоко… — розгублено хлопаю очима.
— Жорстоко — це якщо вона виграє суд і забере доньку до себе, — рявкає він.
— Але ж вона мати.
— Її справжня мати загинула кілька років тому.
— Нічого не розумію, — похитую головою.
— А тобі й не треба. Умови я озвучив. Тобі все ще потрібні гроші?
Дуже потрібні.
І він це знає.
Він — безжальний юрист, який веде боротьбу за дочку.
Я — офіціантка, яка мріє заробити гроші на операцію сестрі.
Угода, вигідна нам обом.
Сім’я, якої ніколи не буде.
І почуття, яких ніхто з нас не передбачив.