Поліна багато часу проводить у майстерні, адже для неї майстерня — це не тільки місце, де вона заробляє гроші, а щось значно важливіше: місце, де думки втілюються в життя завдяки глині та полотнам. Поліна — творча людина, вона не любить галасливі компанії, усіма силами уникає вечірок, куди кожного разу намагається затягнути її подруга, віддаючи перевагу тиші й самотності. Її життя далеко від того, що можна було б назвати ідеальним: у ньому є важкі злети й образливі падіння, тупіт її власних «тараканів» у голові, яких, якщо так можна сказати, знаєш в обличчя — але їй, загалом, усе влаштовує.
Та хоч Поліна цього й хоче, чи ні, у її життя врізається щось дуже погане — руйнує звичний уклад, змушує реагувати на кожен підозрілий звук, грати за чиїмись жахливими правилами й прокидатися в страху. Тепер немає жодних планів на майбутнє — лише одна-єдина мета: зрозуміти, що відбувається, а далі… далі буде видно.