Ірка ніколи не була жертвою. І не була нещасною. Ну живе вона в розвалюсі. Ну мама поїхала заробляти в Німеччину й зникла, а про батька вона знає лише соковите «Кобель!», яким притискує його бабця. Вчителі шепочуть: «Неблагополучна дівчинка…». Вона чує — слух у неї дуже гострий. І незвичайні здібності до мов. А ще… навколо неї і в ній самій починає коїтися щось дивне. Чиї очі стежать за нею з темряви й яка Сила співає в її крові? І кому вони — і Сила, і Кров — можуть знадобитися? А все починається з пропозиції, від якої неможливо відмовитися, якщо вона хоче повернути маму. Ми вже говорили, що Ірка ніколи не була жертвою?