Мета цієї книги — запропонувати читачам низку думок щодо глибоких істин, що лежать в основі Християнства, істин, які або сприймаються надто поверхово, або навіть цілком заперечуються. Щедре прагнення поділитися з усіма найдорожчим, широко поширити безцінні істини, нікого не позбавити світла істинного пізнання — наслідком цього стало старання без розбору, яке спростило Християнство до того, що його вчення набуло такої форми, яка і обурює серце, і не приймається розумом. Заповідь «проповідувати Євангеліє всій твари́, яку навряд чи можна визнати за справжню заповідь, — була витлумачена як заборона передавати Гнозис лише небагатьом, і вона ж витіснила інше, менш поширене висловлювання того самого великого Учителя: «Не давайте святині псам і не кидайте перлів ваших перед свиньми»....
...Пізнання духовних істин можна здобути лише зсередини, а не ззовні; не від зовнішнього вчителя, а тільки від божественного Духа, який збудував свій Храм у нас. Ці істини «пізнаються духовно» тим перебуваючим у середині божественним Духом, тим «розумом Христовим», про який говорить апостол — і це внутрішнє світло проливається на наш нижчий розум...
...Це шлях Божественної Мудрості, справжньої Теософії. Теософія не є, як дехто думає, слабкою версією Індуїзму чи Буддизму, чи Даосизму, або іншої певної релігії; вона є Езотеричним Християнством, як є і Езотеричний Буддизм, і належить вона однаково кожній релігії, винятково ж — жодній. У ній джерело настанов, що надаються в цій книзі для допомоги тим, хто шукає Світло,— тому «істинному світлу», що просвітлює кожну людину, яка приходить «у світ», хоч у більшості, можливо, ще й не розкрилися очі, щоб бачити його. Теософія не приносить Світла; вона лише каже: «Відкрийте очі й дивіться — ось Світло!» Бо так ми чули. Теософія кличе лише тих, хто прагне отримати більше, ніж можуть дати їм зовнішні вчення. Для тих же, хто цілком задоволений зовнішніми вченнями, вона не призначена, бо навіщо насильно пропонувати хліб тому, хто не голодний? А тим, хто голодний, нехай буде вона хлібом, а не каменем.