Ця повість, уперше опублікована в журналі «Знамя» у 1990 році, стала помітною подією в сучасній російській літературі. Марина Палей повертає читача до вічної проблеми російської класичної літератури: маленька людина й її «життя-спосіб буття» в багатовимірному, хаотично розколотому світі… Це так звана «жіноча проза», яка традиційно виводить у центр уваги Жінку з її багатогранними проблемами, що здаються побутовими лише на перший погляд.