Академік Євген Примаков — одна з найяскравіших постатей російського політичного життя. Примаков був керівником Служби зовнішньої розвідки, міністром закордонних справ, головою Ради міністрів. неймовірно популярний, він навіть вважався найімовірнішим кандидатом у президенти країни.
У книзі Леоніда Млечина розповідається про таємні місії Євгена Примакова на Близькому Сході. Це і зустрічі з лідером Народного фронту визволення Палестини Жоржем Хабашем, що прославився гучними терактами; і посередництво між курдським лідером Мустафою Барзані та урядом Іраку; і його неофіційні візити до Ізраїлю після розриву дипломатичних відносин СРСР із цією країною; і підготовка переговорів між Сирією та Іраком, між Єгиптом і Ізраїлем.
Очоливши російську розвідку, Примаков не лише завадив її влити в загальну структуру держбезпеки, а й повернув елітній спецслужбі колишню могутність: він не тільки сформулював нову доктрину, що скасувала боротьбу з «світовим імперіалізмом на всіх фронтах» і зводилася до пріоритету національних інтересів, а й модернізував СВР, зробивши ставку на аналітику.