Етюд у смарагдових тонах

«Я хотів знайти собі житло. Так я з ним і познайомився. Мені потрібен був компаньйон, з яким я міг би ділити квартиру й витрати. Нас познайомив один спільний знайомий у хімічній лабораторії при лікарні Святого Варфоломія.

— Бачу, ви були в Афганістані, — сказав він мені тут же.
Моя щелепа відвисла, і я втупився в нього широко розплющеними очима.
— Дивовижно, — пробурмотів я.
— Та це дрібниці, — сказав мені незнайомець у білому лабораторному халаті, якому судилося стати моїм другом.»