Майкл Гилбберт — визнаний старійшина британського детективного цеху, чиє творче надбання практично невідоме російському читачеві. Це видання покликане заповнити одну з `білих плям` на строкатій мапі англійського детектива XX століття.
СІТЬ РОЗВЕРТАЄТЬСЯ
1. Понеділок, вечір: Двоє
Того понеділкового вечора, без десяти сім, на головному вокзалі Флоренції з римського експреса вийшли двоє. Обидва були в антрацитово-сірих костюмах, пошитих за римською модою, й кожен ніс важкий валізу. Незважаючи на теплий літній вечір, обидва були в рукавичках.
Чоловік, який вийшов першим, був високий і кремезний, і, побачивши його обличчя, одразу хотілося відвернутися. Важко було сказати, чи так він виглядав від природи, чи це його відмітила життя. Скошений ніс, запалі скроні, шкіра, ніби натягнута вакуумом. По обох щоках від виступаючих вилиць до гострого підборіддя тягнулися глибокі складки, схожі на рубці.
Другий чоловік був середнього зросту, кремезний, але не товстий. Пухке обличчя з оливковою шкірою, лагідні карі очі й невдоволено надутий губи робили його схожим на примхливу дівчинку.
Вони вийшли серед останніх. Доменіко, старійшина флорентійських носильників, уже доставив багаж одного з пасажирів на стоянку таксі й тепер зустрів їх бадьоро: «Носильщика, синьйори?» Чоловіки, що повільно крокували пероном, навіть не помітили його і пройшли повз.