Він знову опинився в СРСР — у своїй юності. І ніби все навколо знайоме: біографія московського школяра, молоді батьки, Москва… Те, за чим він тужив, ковтаючи на самоті коньяк кожного 12 квітня, згадувавши нездійснені мрії.
І що ж? Усе сталося — зійшовши якимсь дивом із плівок улюблених із дитинства «Москва — Кассіопея» та «Гість з майбутнього»… чи, може, ностальгійна туга зіграла з його свідомістю злий жарт, видаючи за реальність суттєво побляклі спогади про дитинство, яке безповоротно пішло? Часи, коли й морозиво було смачнішим, і весняна трава — зеленішою, а вже однокласниці — всі до однієї чистісінькі зразки чистісінької вроди…
Та втім, до чого гадати, якщо є шанс перевірити? У покинутому ним світі людство зібралося було, щоб стрибнути у Великий Космос, навіть занесло для цього ногу — але раптом ніби передумало, звернуло на криву стежку.
А як це обернеться тут? Не так уже й довго потрібно чекати, щоб багато чого стало зрозумілим.
Або... чи це, справді, світ здійсненої дитячої мрії — його мрії?