Запрошення до роздумів
Не знаю, як у інших сферах людської діяльності, але в мистецтві навіть дуже велике природне обдарування є лише приводом сподіватися на успіх. Тут потрібно щонайменше п’ять–десять різних складників, які в підсумку дали б бажаний результат. Серед них, звісно, і щасливий випадок, вдалий збіг обставин, але головне — старання, працьовитість, витривалість.
Олег Анофрієв добре закінчив Школу-студію при МХАТі та отримав запрошення в Центральний дитячий театр — у середині 50-х років один із найпопулярніших у Москві. З перших же днів він щільно був зайнятий у репертуарі. Дитячі театри завжди відчувають гостру потребу в молодих акторах. Складніше залишатися там у зрілі роки: ролей стає менше, претендентів — більше. Саме тому ті, кому це вдавалося, взявши вдалий старт, згодом переходили звідси до дорослих театрів, поступаючись без бою місцем молодшим, розумно забезпечуючи собі роботу на майбутнє. Достатньо згадати Н. Черкасова, Б. Чиркова, О. Єфремова…
Інші лишалися в ТЮГах на все життя, болісно шукали перехід до нових ролей. Іноді фортуна поверталася до них обличчям. Тоді вони починали все спочатку. І були щасливі самі й дарували радість оточуючим. Так сталося майже одночасно з двома нашими найкращими травесті — Л. Чернишовою та В. Сперантовою, коли вони стали грати матерів і бабусь.