Ешелон

Дія відбувається восени, під час війни.

<blockquote>Я присвячую цю повість своїй матері, бо тут йтиметься про війну, але не про битви й бійців, не про героїв-воїнів, яким і належить бути мужніми та стійкими, а про тих, хто вижив і вистояв, коли здавалося, що ні вижити, ні вистояти було неможливо. Наші матері були простими жінками, найпростішими, слабкими жінками — тими, кого прийнято називати простими, слабкими жінками. І навіть якщо щодня, ніби молитву, ми будемо повторювати слова подяки за те, що ми живі, за те, що ми є — такими, як ми є, — що ми сьогодні сидимо всі разом у теплі й затишку театру, то й тоді не зменшиться і не розчиниться перед ними наш обов’язок…</blockquote>