Ерзац

Книга-перформанс. Автобіографічна. Написана у 2009 році. Авторка — акторка. Закінчила ЛГІТМіК у 1987 р., курс проф. А. І. Кацмана.

"Вас коли-небудь обманювали? Мовчіть, усе відомо: вас обманювали, обманюють і будуть обманювати, ви відповідаєте тим самим, вас не шкода — ви знаєте Правила. Але дівчата... Ті люди, що взялися їх навчати, чудово знають Правила, але як «справжні герої» «завжди йдуть в обхід». «Нічого не вдієш — таке життя», — говорять вони всім своїм виглядом. Так, таке життя і така найлицемірніша й найбрехливіша відмовка на всі часи.
Набирати студентів на акторський факультет Ульяновського державного університету почали мало не з самого його відкриття. І тоді, у 96-му, це було фантастично круто: власна театральна школа, у якій викладачами були актори театру! А ці актори, своєю чергою, свого часу закінчили «Щепку», «Щуку», ЛГІТМіК, Школу-студію МХАТ, ГІТІС. Ну хіба не блиск? Захват! Потрапити на курс до таких «хлопців» — усе одно що одним пострілом двох зайців убити: освіту здобуваєш без відриву від мами з татом, ще й диплом державного зразка, ще й практика паралельно з навчанням, а до всього цього — великий аванс на трудову діяльність тут-таки, одним словом — казка, казка, казка... Але, як то кажуть, минули роки... і, як часто буває, «казка стала бувальщиною». От я й хочу запитати Вас... для того Ви були народжені, шановний, щоб Ваші вихованці плакали від горя? А горе завжди — супутник обману, а ще — темряви. Я цю картину навіть олівчиком накидати не беруся, такою суцільною здалася мені темрява в їхніх дитячих головах. Поставте себе на їхнє місце. Хоч на секундочку влізьте в їхню шкіру, тим більше що професія зобов’язує. Уявіть, що Ви — ягня. У закутку, відведеному Вам для життя, хитаються стіни, підлога ходить ходором, а зі стелі від кожного чиху летить штукатурка. Уявили? Ні?? Ну Ви вже постарайтеся, напружтеся... Додайте до цього виття вітру, гавкіт собак і повний місяць. Не виходить? А якщо все це помножити на палаюче від голоду вовче око? А якщо холод пекельний? Якщо Ви самі й усіма покинуті? Що? Як тоді, ласкавий государю? А тоді Ви — те саме, що й дівчата-першокурсниці, і неважливо, хто Ви — рядовий народний артист Росії чи лауреат державної премії, вічно почесний громадянин. Театр — це не будівля, де показують вистави і де актори прикрашають зірками асфальт біля входу на свою честь. Театр — це храм звільненої душі. Побудувати його без людинолюбства — не вийде, а вийде — те, що є. І знаєте, у чому справжній жах? У «схожості», у «майже нерозрізненності» не лише Форми, а й Змісту. Глядач інтуїтивно відчуває підміну, але відкрито ніколи в цьому не зізнається. Як мати, якій підмінили дитя, буде ростити й вірити до останньої, найостаннішої хвилини в кровну спорідненість із чужою дитиною, знаходячи в ній портретну схожість із коханим чоловіком. Бо простіше повірити в обман, допустити його, ніж виявити. Така й наша публіка. Переважно, переважно...
Система великого реформатора, пройшовши через руки кількох поколінь, зрадливо мутувала, втратила цноту й наївність, перетворилася на дівчину за викликом. І в мене великі сумніви щодо ваших чистих намірів, панове, стосовно цієї «чарівної істоти», що сидить у вас на колінах."

...Нехай буде, що буде. Головне — донести. Така моя мета. Таке бажання. Якщо чомусь судилося прорватися — воно прорветься. Усе.
Що я хотіла донести... Про Художника, про його сутність. Про свободу особистості, свободу, яку ми втратили. Про віру в себе, про силу й слабкість цієї віри. Про любов, яка рухає творчим процесом, яка піднімає душу до рівня Бога. І про пам’ять: у ній — вдячність тим істинним творцям, які через свою творчість зберігали життя багатьох поколінь. Книга говорить не лише моїм голосом, моїми словами й почуттями — у ній безліч голосів. І якщо ваша душа здатна «чути» — вона вбере всі звуки. І ще…. Кожна людина рано чи пізно відчуває біль обману. Відчуває себе частиною чийогось злого, підступного задуму, частиною Гри, у яку її втягнуто через незнання, наївність або просто тому, що «так роблять усі». Обман отримав доступ до всіх сфер нашого життя. Ми самі віддали йому права. Нам здається, що, захищаючи себе від істини, ми зберігаємо себе. Ні. Обравши цей шлях, ми себе руйнуємо.
Про те..., щоб «бути», звісно. Але «бути» інакше, по-новому. «Бути» не в сенсі розподілу себе в просторі, а в сенсі визначення себе в ньому, здійснення себе як задуму Творця, як високоморальної особистості, що прагне духовної досконалості. Бути чи не Бути — кожен вирішує для себе сам. Кожен має постаратися «збутися». Ті, кого мені захотілося згадати, збулися. Їхнє щастя в тому, що вони пізнали радість і муку польоту. Багатьох із них уже немає. Але вони продовжують літати. І продовжують навчати нас польоту.
Ще... про підлог, який треба побачити саме як Підлог, як умілий обман, нав’язаний людям; про відповідальність тих, хто наважився входити через брехню у свідомість і душі людей.
Виходить так, що «Ерзац» — про долю Совісті. Якщо це сказано гучно й пафосно — можна простіше: про втрату сорому...

Зміст:
Частина перша. Солом’яні стріли:
01. Поганий хороший режисер
02. Прелюдія
03. Солом’яні стріли
04. Троль на троні
05. Місто нічного Сонця
06. Майстерність
07. Донечка
08. Басейн
09. Діти театру
10. Дрібниці
11. Найвищий ранг
12. Наше все
13. Москва
14. Ніжність
15. Голод
16. Мертве море
17. Перемога
18. Ви
19. Мій бідний гуру
20. Діагноз - віра
21. Журавлина в цукровій пудрі
22. Три сестри
23. Питання «навіщо»
24. Три сестри - продовження
25. Масовка
26. Філармонічний стриптиз
27. Мистецтво - поле
28. Жовта бабка заздрості
29. Вічне дитя
30. Подивіться в небо
31. Легше, панове!
32. Послухайте
33. Рудий кіт, зелена риба
34. Про любов
35. З особистого листування
36. Слова
37. Театр майбутнього
38. Брехня
39. Професія, якої не можна навчити
40. Я знову до вас. Дозволите?
41. Ось ви й роздягнені
42. Профі про профі
43. Кунсткамера
44. Основа
45. Принцип анфлеражу
46. Вірю. Не вірю

Частина друга. Найвищий ранг:
47. Цитадель
48. Паганіні
49. Коміссаржевська
50. Башлачов
51. Модільяні
52. Савельєва
53. Тарковський
54. Шукшин
55. Висоцький
56. Жанна
57. Солоніцин
58. Кайдановський
59. Даль
60. Мордюкова
61. Нікулін
62. Шепітько
63. Сокуров
64. Янковський
65. Епілог