Творчі вподобання Олександра Хорта здебільшого належать до сфери сатири й гумору. Тому не дивно, що його зацікавило мистецтво майстрів «веселого цеху» — Ераста Гаріна, Ігоря Іллінського та Сергія Мартинсона. Їх можна вважати ровесниками століття, які разом із країною пройшли всі етапи радянської історії: революцію, неп, індустріалізацію, трагічні 1930-ті, Велику Вітчизняну, п’ятирічки… Проходили не сторонніми спостерігачами, а повноцінними, активними учасниками. Своєю грою ці актори підіймали настрій безлічі глядачів. Та в повсякденному житті доля далеко не завжди їм усміхалася. І в причинах — об’єктивних та суб’єктивних — автор і спробував розібратися.
Це оповідь про Ераста Павловича Гаріна.