— Еміль… — кличу я його. — Будь ласка, вислухай мене.
Так непривично. Постійно доглянутий і охайний чоловік… Зараз волосся скуйовджене, борода відросла. Виглядає погано й виснажено.
— Немає чого слухати, — він не обертається. — Можеш лишатися тут, скільки хочеш. Я ж іду.
— Еміль, господи, ну будь ласка… Дай мені шанс пояснитися.
— Аріно, заткнись. Інакше я не ручаюся за себе.
— Заткнись!
— Я вагітна! — кричу у відповідь. — Ти не можеш мене кинути!
— Робіть аборт, — б’є він словами навідмаш. — Або хай твій коханець про вас подбає! Грошей у нього достатньо.
***
Історія Еміля та Аріни з роману «Захаровий гріх».
Нелегке життя героїв, зворушливі сцени. Трошки гумору й… як завжди — почуття на межі!