Елегія мертвих днів

Я сидів на підлозі батькового кабінету й витираював пил із книг, розставлених на нижній полиці. Втім, я не витираював — я гортав їх. Саме на нижній полиці стояли книжки, які я любив горнути найбільше. Одна з них — під назвою «Мої натурщиці» — рясніла світлинами оголених жінок, застиглих у позах німф і богинь, жінок зі старомодними зачісками. Пози мені здавалися гарними, а фігури натурщиць — не особливо. Мляві тіла професіоналок. Обвисла плоть. Товсті стегна. Але в суто чоловічій атмосфері дому, де я виростав, ці знімки сприймалися як види з якоїсь забороненої зони.