У своїй книзі «Ехо часу» Джеремі Ейхлер, відомий критик і історик культури, пропонує розглядати музику як засіб збереження історичної пам’яті. Під час написання книги він відвідав значущі місця, пов’язані з історією Голокосту, такі як Бабин Яр і концтабір Бухенвальд.
Аудіокнига буде цікава не лише професіоналам у сфері музикознавства та культури, а й широкій аудиторії.
У 1785 році Фрідріх Шиллер створив «Оду до радості», висловивши ідеали європейського Просвітництва, а згодом Бетховен надав цим словам нового звучання в своїй Дев’ятій симфонії. Однак згодом «Оду до радості» використала нацистська пропаганда. Ейхлер стверджує, що музика може слугувати меморіалом і зберігати колективну пам’ять — як форма мистецтва, у якій відображається минуле. Він розповідає про те, як композитори Ріхард Штраус, Арнольд Шенберг, Дмитро Шостакович і Бенджамін Бріттен пережили події Другої світової війни та відобразили свій досвід у музиці. Ейхлер звертається до свідчень письменників, філософів і звичайних людей, щоб показати, як епоха закодована в цих звуках і біографіях композиторів. Відвідуючи місця, пов’язані зі створенням цієї музики, він пропонує новий погляд на історію, дозволяючи почути в музиці відлуння минулих надій і печалей. Наповнена ліризмом і співчуттям, книга спонукає задуматися про спадщину війни та про те, як минуле продовжує жити в нашому сьогоденні.