Відлуння Міштару. Вершини та прірви

Буває інколи, що світ приходить у рух — і тоді ні в горах, ні в пустелі не відсидишся.

У півночі розгорається полум’я бунту, і що далі, то більше сини лорги чинять опір волі царственого батька. А в темряві підіймає голову третя сила — жадібна, жорстока, і від неї нікому не буде пощади. На півдні храм зійшовся в сутичці з конклавом, у оазі Кашим повстали раби, і веде їх вершник із чаклунським мечем, із сумом у серці… А під барханами дрімає старе зло — і скоро настане час йому пробудитися. Між північчю й півднем блукають двоє. Алар, мандрівник-естра, хоче знову здобути втрачену пам’ять — і нове місце в світі, який тепер не впізнає його. Фогарта Сой-рон, вчена-киморт, шукає загубленого вчителя, того, кому завжди належало її серце…

Але вони не знають, скільки болю принесе їм ця зустріч.