Провести шикарну ніч, втекти зранку й забути все, як страшний сон, а через кілька років знову зустріти його вже у вигляді свого керівника. Жарт? Ні! Це моя реальність.
Я сподівалася, що він мене не згадає, але, зловивши мій погляд на його темних очах, що пронизують, я назавжди поховала ту надію. Мені не сховатися від нього. Вже ні! Адже тепер нас зв’язує договір — дуже… пікантний договір… І моя маленька таємниця.
— Ти не маєш вибору, дітко, — шепіт над вухом розганяє мурашки по всьому тілу, — або ти в моєму ліжку погоджуєшся на все, або…
В його очах безодня бажання змішується з ураганом упевненості.