«Мене називали Безсмертним Князем Темряви Кощієм. Вони вторглися в мою Фортецю, що височіла над Проклятими Землями.
Вона дійшла до моєї тронної зали й кинула мені виклик. Вона сказала, що світ стане кращим без мене. Я дозволив їй перемогти, побажав удачі, помахав на прощання кістяною рукою й випустив дух.
Я думав, що розчинюся в нескінченному вічному, адже вважав, що цей світ мені абсолютно зрозумілий. То чому ж я раптом опинився найлегшою мумією, яку підняв недолугий заклинатель смерті?! Зелений дурень, що намалював візерунок так криво, що моє нове тіло от-от виплюне душу?! Ну нічого… я швидко виправлю таку дрібницю. А заодно подивлюся, наскільки світ став кращим, поки мене не було.»