Її звати Йолкою

Сергій Олексійович Баруздін (нар. 22.7.1926, Москва), російський радянський письменник, поет і прозаїк. Член КПРС з 1949 року. Учасник Великої Вітчизняної війни. Закінчив Літературний інститут ім. М. Горького (1958). Почав друкуватися в 1946 році. Автор багатьох книг для дітей та юнацтва.

— А я знаю. Ти й є онук Олександри Федорівни.
— Звідки ти знаєш?
— Схожий. Ой, до чого ж схожий! Правда! А чого ти раніше ніколи не приїжджав сюди?
Льоня міг очікувати будь-чого, але тільки не цього. Казали, що він схожий на батька. Це, мабуть, правда. Ну, на матір. Може бути. Частково. Але щоб він, хлопчисько, був схожий на бабусю! Це неймовірно. Льоня навіть почервонів.
— А чого, я питаю, не приїжджав раніше? — вона не вгамовувалась.
Чому він не приїжджав сюди раніше? Як їй сказати! Можливо, це й негаразд, що він ніколи тут не бував — у бабусі. Але якось усе було просто, і він не приїжджав. Їздив у піонерські табори. На зміну й на дві. А торік і на три. А раніше?.. Раніше Льоня був у дитсадку. Мабуть, смішно? Напевно… І з дитсадком їздив за місто… Тільки цього він майже не пам’ятав…
— Бабуся щороку гостювала в нас. Тому й не приїжджав, — буркнув Льоня. А про себе подумав: «Ну й дівчисько!..»
Це було в перед-передвоєнному тридцять дев’ятому, коли Льоня вперше потрапив у Серьожки. Вони зустрілися в магазині «сільпо», куди Льоня ходив за сіллю.