Її заборона

— У тебе гарний краватка, — почула я дзвінкий голос доньки. — А у тебе симпатичні бантики. Я збилася з кроку, не вірячи своїм вухам. — Слава?.. — вирвалося з грудей хрипко. П’ять років тому В’ячеслав Сизов покинув мене. Перетоптав! Знищив! Я вчилася жити заново й довіряти людям. Думала, що більше ніколи його не побачу. Але доля жартує злим жартом. Як інакше пояснити, що зараз колишній розмовляє з донькою в домі мого нареченого?! З донькою, про яку він ніколи не мав дізнатися.