Її порочні вітчими

— Привіт, котеня, попалася, — задоволено муркотів перший вітчим, розвалившись у кріслі лікаря.

— Ні-ні-ні! — Не може цього бути, мій лікар — жінка, а цей двометровий бугай явно чоловік.

— Ні! — шепотіла я, шкутильгаючи й спираючись на тростину, відступаючи до дверей. Я хотіла лише одного — утекти куди завгодно, аби якнайдалі від виродка, що зламав мені життя.

— Хватить тікати, Аврора! — хрипко процідив за моєю спиною другий вітчим. — Поклавши свої важкі гарячі руки мені на плечі, притискаючи до сталевих грудей. — Час повертатися додому. Рано чи пізно, ми б усе одно тебе спіймали. Ти належиш нам! Пора перевірити, якою «прикладною дівчинкою» ти була останні три роки. Роздягаєшся!

Хто б міг подумати, що звичайний прийом у гінеколога обернеться кошмаром. Зіштовхне з тими, від кого я успішно ховалася ось уже три роки. Відтоді, як моя бабуся, що померла, призначила їх моїми опікунами.

Від автора: Дуже відверто, брудно, смачно, розпусно!