Її (не)коханий іфріт

Задихаючись, смикнулася, вигнулася на ліжку, судомно скрученими пальцями вчепилася в роздерту постіль.
Захрипіла, сіла на ліжку, торкнулася пальцями шиї… Ні. Там нічого немає, шия абсолютно чиста, гладенька. Під пальцями відчувалася шовковиста шкіра, без жодної вади. Тоді чому виникло відчуття, наче її хтось стискає сталевою хваткою?
Вона відчувала, що Звір у людській подобі вийшов на полювання. І скоро наздожене свою здобич. Заявить на мене свої права.

Я не пам’ятала ні хто я, ні свого імені, ні що зі мною сталося. Прийшла до тями десь у лікарні, згоряючи від страху й жаху. Знала: рано чи пізно Звір прийде… заявить права…

Чула уві сні його хрипкий владний голос, що пробирав до мурашок: — Моя саера!