Джентльмени і собаки

"Я написала цю повість у ранній молодості, бешкетуючи й граючись, за кілька днів — а точніше, за ті 24 дні путівки в будинку творчості художників у Гурзуфі, де ми з сестрою Вірою з ранку до вечора валялися на пляжі, реготали й наперегонки вигадували англійські імена. Чому мені захотілося спробувати себе в стилі англійських історій? Бо перед поїздкою мій приятель поет Рудольф Баринський подарував мені пачку своїх англізованих віршів для дітей — «щоб, — сказав він, — було що почитати в літаку».

Я заглянула в аркуші й була одразу зачарована всіма цими полуничними пудингами, грінками, джентльменами, есквайрами, котами й собаками…

…Ну, а далі бризнуло молоде сонце, і засяяла блакитна луна, і шпилі на черепичних дахах маленького містечка вонзилися в синє небо. І містер Пена Трікитаку озирнувся, підморгнув своєму сусідові есквайру Сміту, і… дія почалася" Діна Рубіна