Подвійне прізвище

"Мою повість «Подвійне прізвище» я написала в невеличкому скверику. Вона написалася залпом. Так буває, коли є неабияка історія, подарована самою життям. Працюючи над цією повістю, я зрозуміла, як важко писати про дорослу, беззахисну й водночас жорстоку людську душу. У цій повісті було щось таке, що редколегія журналу «Юність», прочитавши її, відхилила. Думаю, це говорить про якість і кількість болю, закладеного в неї, наче динаміт. Але минули роки… Повість стала популярною, її багато разів перевидавали, екранізували. А мені так дивно перегортати її сторінки, вчитуючись у старий текст, вдивляючись у обличчя й почуття героїв — я вже багато не впізнаю. Та що там… Я себе не впізнаю на цих сторінках, адже це було так давно — це було позавчора». Діна Рубіна