Двоє з двадцяти мільйонів

«Я бачив їх у день тридцятиріччя Перемоги — захисників і полонених Аджимушкайських катакомб.
Вони сиділи на каліченій аджимушкайській землі, згадуючи загиблих товаришів,
Із багатьох і багатьох тисяч лишилися живими чудом лише двадцять чотири людини.
Кожного року сьомого-восьмого травня вони приїжджають до Керчі й кілька днів проводять разом.
Приїжджають і рідні загиблих у тутешніх каменоломнях у ті страшні сто сімдесят днів і ночей сорок другого року.
Нині один із входів до каменоломень веде в підземний музей Слави — до братської могили героїв.
Круглий рік туди приходять люди, з усіх кінців країни приїжджають безліченні екскурсії, а плити братської могили постійно завалені горами квітів.
А дев’ятого травня, щороку дев’ятого, до підземної братської могили спускаються ці двадцять чотири. Вони гасять шахтарські лампочки й стоять у темряві, мовчки згадуючи загиблих.»