«Кажуть, нашу Полеву ставила казна. Тоді в тих краях ще ніяких заводів не було. З боєм йшли. Ну, казна — відомо. Солдат послали. А село Горний Щит навмисно побудували, щоб дорога була безпечною. На Гумешках, бачиш, тоді видиме багатство зверху лежало — до нього й тягнулися. Дісталися, звісно. Народ нагнали, завод установили, якихось німців навезли — а діло не пішло. Не пішло й не пішло. То німці не хотіли показувати, то самі не знали — не можу пояснити, тільки Гумешки в них лишилися без уваги. З іншого рудника брали, а він зовсім роботи не вартував. Зовсім пустий рудничок, тоненький. На такому добрий завод не поставиш. От тоді наша Полевая й попала Турчанінову…»