— Олеже Михайловичу, добрий день. Це Марія Іванівна.— Та, яка вчителька мого сина, або та, що консьєрка в нашому будинку?— Ну ви ж чудово розумієте, що я вчителька,— Маша мало не плакала. — Я ж уже все вам пояснила!— Крім одного! Чому ви мене боїтеся? «Та бо це через вас я боюся заводити сім’ю й не вірю в кохання!» їй хотілося б закричати. Але навіщо йому це, якщо, зустрівши її через десять років, він навіть не впізнав?
Без чийсь підтримки Марія змогла здобути вищу освіту й була запрошена працювати в елітній школі. Приймаючи таку лестну для себе пропозицію, вона й гадки не мала, що через одного семирічного генія та його самовпевненого батька її життя й плани кардинально зміняться. Що може бути спільного між власником алмазних шахт і простою вчителькою? Яке минуле поєднує наших героїв? Чи зможуть вони знайти дорогу до спільного майбутнього?